ПРИЧЕ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до причеса́ти. Волосся.. не стирчить на голові кучерявим хмелем, а гладенько причесане, рівно облягає кругом її білого чола (Мирний, IV, 1955, 294); Він був гладко причесаний, у льняному костюмі, білій трикотажній сорочці з розстебнутим коміром (Томч., Готель.., 1960, 179); * Образно. Темно-зелені смереки стоять тихі та лагідні, немов умиті дощем, причесані вітрами (Мокр., П’єси, 1959, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 97.