ПРИЧІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ПРИЧІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИЧЕПИ́ТИСЯ, чеплю́ся, че́пишся; мн. приче́пляться; док.
1. Чіпляючись, прикріплюватися, приставати до чого-небудь; закріплюватися. — Вона [філоксера] може причепитися з землею до сапи, якою підгортаєте кущ, до ніг худоби чи людини (Коцюб., І, 1955, 203); Ломачевський.. подерся на круту скелю, де, неначе на стіні канделябр, причепився в щілині коріннями густий кущ жовтих квіток (Н.-Лев., III, 1956, 128); Це було маленьке судно. Ми причепилися до його борту. Машини глухо гуркотіли, везучи й нас (Ю. Янов., II, 1958, 153); * Образно. Сміється [циган] усім лукавством свого вузькуватого обличчя, до якого, як дві ниточки, причепились убогі вусики (Стельмах, І, 1962, 497); // Прилаштовуватися на самому краю чого-небудь. — Сідай на днище по-козацьки, мов на коня; а я де-небудь причеплюсь (Кв.-Осн., II, 1956, 204); Гість з розмаху потонув у м’якому кріслі біля столу, а Артем Петрович причепився на крайкові дивана (Хижняк, Килимок, 1961, 32).
2. перен., розм. Переходити до кого-небудь, з’являтися у когось (про хворобу). [Пузир:] Одно погано: пропасниця причепилась… Нічого, пройде (К.-Карий, ІІ, 1960, 377); Ледве дотягнув мене Гліб до лікарні: гарячка причепилась, чи що (Мур., Бук. повість, 1959, 256); // Невідступно надокучати кому-небудь, не давати спокою (про неприємності, нещастя і т. ін.). Нужда яка була, така й є; з самого малку як причепилася — та й досі… (Мирний, III, 1954, 14).
3. перен., розм. Переслідувати кого-небудь, нав’язуватися комусь. [Наталка:] Не минула мене лиха година, возний гірше реп’яха причепився (Котл., II, 1953, 23); — Я тебе силоміць не брав до себе, ти сам причепився (Ков., Світ.., 1960, 17); От добре, що встиг [Густав] сховатися від Еріка, бо він би причепився, а від нього не так легко відкараскатися (Хижняк, Килимок, 1961, 89).
4. перен., розм. Набридати кому-небудь своїми вимогами, запитаннями, прискіпуватися до когось. — Чого такий? — причепилася [Варка] одного ранку. — Люди вже й так кивають… (Вовчок, І,1955,173); Гінда.. кинула капелюх у кут та причепилася до мами, щоби їй купила новий капелюх (Кобр., Вибр., 1954, 74); Як причепився один хуторянин, як причепився — продай віялку і продай (Тют., Вир, 1964, 435); // Використовувати що-небудь як привід для прискіпувань. Слуги боялись малого Готліба, як огню, бо він любив ні з сього ні з того причепитись (Фр., V, 1951, 287); Нема до чого сьогодні в лабораторіях причепитися, так він уже до цілого заводу починає присікуватися? (Шовк., Інженери, 1956, 125).
5. тільки недок. Пас. до причі́плювати, причіпля́ти. Завантажену автомашину відчіплюють, а інша автомашина причіплюється до комбайна (Рад. Укр., 23.VІІІ 1951, 3).
◊ Причі́плюватися (причіпля́тися, причепи́тися) приче́пою; Причі́плюватися (причіпля́тися, причепи́тися), як (мов, немо́в і т. ін.) п’я́вка (реп’я́х, [ше́вська] смола́ і т. ін.) — нахабно, невідступно переслідувати кого-небудь; набридати комусь своїми вимогами, запитаннями і т. ін. Казанцев приступив до дам і причепивсь причепою, щоб вони вивчились в його їздити верхи (Н.-Лев., III, 1956, 141); — Причепився [Стоколоса], мов п’явка, лазить за мною, як тінь (Фр., II, 1950, 297); От, думаю собі, причепився [Квасоля], як реп’ях дурноголовий! (Донч., VI, 1957, 250); — Ви лучче йдіть до свого діла, — чого ви до мене причепились, як шевська смола? (Гр., І, 1963, 478).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 100.