ПРИЧІ́ПЛЮВАЧКА, и, ж., спец. Жін. до причі́плювач. Проць встав на весь зріст, замахав ключем у повітрі. На тім боці білохустинна причіплювачка саме мила руки (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 100.