ПРИШВАРТО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИШВАРТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
1. Закріплюватися швартовом (про корабель, човен і т. ін.). Як тільки кораблі пришвартувалися, одразу ж в кількох місцях заграли оркестри (Ткач, Крута хвиля, 1954, 395); У київському порту пришвартувався білосніжний теплохід «Гордий» (Веч. Київ, 25.ХІ 1966, 1); * Образно. Скаже [червонофлотець] смерті: одійди, тікай, І пришвартовуйся на іншому причалі (Дмит., Книга боротьби, 1939, 29); // до чого, куди. Причалювати до пристані, причалу і т. ін. До гавані міста зайшла канонерка. Покружлявши по гавані, вона об’якорилася, не пришвартовуючись до естакади (Ю. Янов., II, 1958, 77); Ясним ранком пришвартувався пароплав до чернігівської пристані (Сміл., Сад, 1952, 184); * Образно. Внизу. пришвартувалась до гір словацька Грінава (Гончар, І, 1954, 289).
2. перен., розм. Влаштовуватися де-небудь, у когось, на чому-небудь, біля чогось. — Тут у мене жила рідна бабуся, ось у неї я й вирішив на перший випадок пришвартуватись (Збан., Ліс. красуня, 1955, 31).
3. тільки недок. Пас. до пришварто́вувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 102.