ПРИШЕРХА́ТИ, а́є, недок., ПРИШЕ́РХНУТИ, не, док.
1. Братися льодом (про воду, землю, сніг і т. ін.). Ще можна ходити по снігу, бо вночі він пришерхав від гостренького морозцю (Коп., Як вони.., 1961, 26); Опівночі підморозило, калюжі.. пришерхли льодком (Голов., Тополя.., 1965, 105).
2. Ставати шершавим (про шкіру людини); шершавіти. Подивись на це обличчя, На пробиті груди… Як пришерхли теплі губи, Прагнучи остуди! (Перв., II, 1958, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 102.