ПРИШКАНДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Накульгувати, трохи шкандибати. Ганна ще пришкандибувала, і, підіймаючись на вал, Яшко подав їй руку, поміг зійти (Гончар, Таврія, 1952, 344); Петро біг важко, трохи пришкандибував (Загреб., Спека, 1961, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 103.