ПРИШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Те саме, що підшу́кувати. Став Мирон пришукувати молодого; якось чув він про одного чоловіка, старого парубка, що чогось не пощастило оженитись (Григ., Вибр., 1959, 250).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 104.