ПРИЩЕ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прищепи́ти. У кімнатах найкраще розвиваються троянди, вирощені з живців або прищеплені на вічнозеленій шипшині (Наука.., 4, 1963, 57); Хоча не була [Ганна] дуже релігійна, але ніколи не губила віри, прищепленої до неї ще змалку (Гр., II, 1963, 110); // прище́плено, безос. присудк. сл. Якщо людині з дитинства прищеплено смак до прекрасного, вона вже ніколи не буде байдужою до справжнього мистецтва (Мист., 6, 1962, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 105.