ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ПРИЩЕПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИЩЕПИ́ТИ, щеплю́, ще́пиш; мн. прище́плять; док., перех.
1. мед., вет. Уводити в організм який-небудь препарат шляхом уколу. Оповіла [Зара] про те, що в Освєнцімі лікарі-німці ріжуть, оперують здорових людей, прищеплюють їм якісь хвороби (Хижняк, Тамара, 1959, 188); Як то там наш Юрасик?.. Може б йому прищепити вже віспу? (Коцюб., III, 1956, 165); [Бабуся:] Не зняти хворобу просим лікаря, а прищепити (Баш, П’єси, 1958, 24).
2. Пересаджувати пагін або бруньку однієї рослини на тканину іншої з метою надання останній тих чи інших властивостей. Ти ж хотів прищеплювати дичку У старому нашому саду, Ти ж казав мені: — Чекай, сестричко, Скоро в хату батьківську прийду (Забашта, Вибр., 1958, 26); В практиці прищеплюють цінні сорти на добре розвинені підщепи навіть інших видів (Наука.., 10, 1960, 34); Ще хлопцем Лаврін прищепив своїми руками щепу на старому пні (Н.-Лев., II, 1956, 377); — Сам прищепив грушу, чотири роки глядів її, поливав, підрізував (Л. Янов., І, 1959, 350).
3. перен. Виховувати в кого-небудь певні навички, почуття, риси характеру і т.ін. Навчивши дітей пристрасно любити нашу рідну природу, бачити й розуміти прекрасне, ми тим самим прищеплюємо юному поколінню любов до Батьківщини (Донч., VI, 1967, 587); [Аецій Панса:] Ще хто готовий поговір пустити, неначе ти втупив до тої секти, що млявість прищепляє та байдужість (Л. Укр., II, 1951, 358); Суворов сам безроздільно вірив у перемогу і свою віру та упевненість умів прищепити кожному офіцерові, кожному солдатові (Добр., Очак. розмир, 1965, 329); Колгоспний лад не тільки докорінно змінив соціальне і матеріальне становище селян, але й перетворив їх психологію, прищепив дух колективізму (Ком. Укр., 12, 1967, 48).
прище́плюватися, юється, недок., прищепи́тися, ще́питься; мн. прище́пляться; док.
1. мед., вет. Викликати в організмі потрібну реакцію внаслідок прищеплювання. Віспа прищепилася.
2. Зростатися з тканиною іншої рослини, надаючи їй або набуваючи нових якостей; // Пристосовуватися до місцевих умов (про рослини); приживатися — Мені коштувало чимало праці культивувати тут цю рослину [кофе]. Але тепер вона вже добре прищепилася (Смолич, І, 1958, 63); * Образно. В київських краях Горпина гарно прищепилася і все відтягала своє повернення на Чернігівщину (Ю. Янов., Мир, 1956, 148).
3. перен. Вкорінюватися, ставати звичним. [Пархім:] Бачиш, як нескоро прищеплюється на селі усяка така новина, як читання, наприклад? (Кроп., IV, 1960, 357); В селі пошана до старших прищеплюється ще з вербової колиски (Стельмах, Хліб.., 1959, 28); Сестра була освічена, любила літературу, театр, і це змалку прищепилося маленькому Жуковському (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 123).
4. тільки недок. Пас. до прище́плювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 105.