ПРИ́ЩИК, а, ч. Зменш, до прищ. Збоку на носі він вгледів прищик (Коцюб., II, 1955, 384); Клим затримався на хвилинку коло дзеркала, розглядаючи прищик на губі (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 105.