ПРИЩУ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИЩУ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док.
1. Те саме, що мру́житися. Очі прищулюються, поволі стулюються повіки (Рибак, Гармати.., 1934, 9).
2. Щільно притулятися до кого-, чого-небудь; притискуватися. І мати й дочка видерлись на піл, рядком прищулились до вікна, пильно і мовчки вдивлялися (Вас., І, 1959, 199); Прищулившись одне до одного, вони мовчки дивились, як над світом поступово виднішає, зірки тануть в попелястому небі (Гончар, Тронка, 1963, 253).
3. Ховатися, намагаючись бути непомітним. Лицар прищулюється в западині гори (Л. Укр., II, 1951, 205); Підступилися ближче і побачили: між двома полукіпками сидить, прищулився чоловік (Головко, І, 1957, 350); // Затихати, зіщулюючись; причаюватися. Вона сховала голову між плечі й прищулилась, неначе сподівалась, що її ось-ось ударять (Гр., І, 1963, 358); Злякано прищулився.. заєць (Донч., II, 1956, 8); * Образно. Село заніміло і прищулилося (Тют., Вир, 1964, 390).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 106.