ПРИЩУ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИЩУ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. Те саме, що мру́житися. [Xрапко:] Здоров, кумцю. Що це на тобі за такі убори? (Прищурюючись, обдивляється його) (Мирний, V, 1955, 136).
2. Те саме, що прищу́люватися 3. Він, до тії прийшовши хати, Хазяїна став викликати, Прищурившися під вікном (Котл., І, 1952, 115); Івась прищурився, притих, насторочив вуха, щоб не пропустити і слова з того, що казатиме дід (Мирний, І, 1954, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 106.