ПРИ́ЯТЕЛЬСЬКИЙ, а, е. Прикм. до при́ятель. На вічну пам’ять листочкові, спаленому приятельською рукою в непевні часи [заголовок] (Л. Укр., І, 1951, 125); [Ярчук:] Микола Андронович велів передати вам цей лист і свій приятельський привіт (Мик., І, 1957, 348); // Власт. приятелям, друзям. З газдинею зав’язалися у Марусі щирі, приятельські відносини (Хотк., II, 1966, 170); Запанував той поблажливий приятельський тон, що буває не між близькими, зате давніми знайомими (Шовк., Людина.., 1962, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 108.