ПРИЄ́ДНУВАЛЬНИЙ, а, е. Признач. для приєднування. Електричний струм підводять до двигуна по гнучкому приєднувальному шнуру (Монтаж і ремонт… 1956, 196).
∆ Приє́днувальний зв’язо́к, грам. — видозміна підрядного або сурядного зв’язку між реченням і приєднувальною конструкцією. Приєднувальний зв’язок.. — своєрідна, властива переважно розмовній мові видозміна підрядного або сурядного зв’язку, яка полягає в тому, що граматично пов’язані з реченням окремі його частини подаються в інтонаційно-смисловому і позиційному відриві від нього як додаткові елементи висловлення (Сл. лінгв. терм., 1957, 136); Приє́днувальні констру́кції, грам. — частини речення або окремі неповні речення, які приєднуються до основного як додатковий елемент висловлення. Найширше виявлені у Шевченка приєднувальні конструкції з сполучниками і , а (Курс Іст. укр. літ. мови. І, 1958, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 609.