ПРОБИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до пробива́ти. З височенного димаря, як бува в гамарнях, вивергався чорний дим, раз по раз пробиваний яскраво-жовтими пасмами (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 405); // проби́вано, безос. присудк. сл., рідко. Зараз же біля сторчової шахти пробивано новий хідник (Гр., І, 1963, 367).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 113.