ПРОБОРОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Розпушити землю бороною. На суглинкових грунтах іноді утворюється така міцна і товста грунтова корка, що котками її зруйнувати неможливо. В таких випадках потрібно посіви льону проборонувати легкими зубовими боронами (Техн. культ., 1956, 62); Зорану землю неодмінно треба було добре проборонувати, щоб дощова вода затрималась на рівно обробленій ділянці (Шол., Підн. цілина, перекл. за ред. Хуторяна, 1940, 292).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 123.