ПРОБО́Щ, а, ч., церк. Те саме, що па́рох. [Сава:] Був я у попа! І так наскаржився мені отець Іван на пробоща, що я хотів поїхать зараз у Немирів (К.-Карий, II, 1960, 291); Коли в гроті з’явилися пробощ і вельможа з Петербурга, їх зустріли галасом, вигуками, дзвоном келихів… (Сміл., Крила, 1954, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 123.