ПРОБРИНІ́ТИ, ни́ть, док.
1. Бриніти (у 1 знач.) якийсь час.
2. перен. Стати помітним, відчутним (про нові інтонації у голосі, тоні і т. ін.). Вона почула, як у церемонному голосі Каргата пробриніла нотка, що її він зумів би приховати від будь-кого іншого (Шовк., Інженери, 1956, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 123.