ПРОБУБНИ́ТИ, ню́, ни́ш. Док. до бубни́ти. — Хто це розклеїв плакати по селу, Олексо? — спитав Іванко. — Ще пробубнити треба… (Томч., Закарп. опов., 1953, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 123.