ПРОБУ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОБУ́РКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що пробу́джувати 1. З того німого забуття.. пробуркав його нестримний регіт і біганина дівчат (Мирний, IV, 1955, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 126.