ПРОБУРЛАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. заст. Бурлакувати (у 1 знач.) якийсь час.
2. Бурлакувати (у 2 знач.) якийсь час. Вік пробурлакувати (Номис, 1864, №10686).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 127.