ПРОБІ́ГАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Бігати якийсь час з метою відпочити, освіжитися і т. ін. Пробігавшись по садку, трохи прохолола [Прокоповичка] й заспокоїлась (Н.-Лев., III, 1956, 65); Менші [школярі] побігли, а старші.. ще щиріше вчать, хоч учитель і впевняє, що їм тепер краще буде пробігатися (Гр., Без хліба, 1958, 11); // Збігати куди-небудь. Прийдеться Спілліотті на пошту пробігатись (Л. Укр., V, 1956, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 119.