ПРОВІДНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до провідни́к 1, 2, 4. Скільки там [у музеї] картин виставлено, великих і маленьких, і про кожну з них дівчина-провідниця мала що розповісти (Гончар, І, 1954, 491); Провідниця попередила Оленку, щоб готувалася сходити. За кілька перегонів Тернівка (Кучер, Трудна любов, 1960, 203); Обрядові пісні співаються хором, у якому завжди найдуться провідники й провідниці (Муз. праці, 1970, 370).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 134.