ПРОВІ́ДНІСТЬ, ності, ж.
1. спец. Здатність тіла, речовини проводити тепло, звук, електрику і т. ін. Мідний провід має високу провідність, добру механічну міцність і стійкість проти корозії (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 11); Сонячна плазма відзначається дуже високою провідністю — вона набагато більша, ніж, наприклад, в одного з кращих земних провідників — міді (Наука.., 10, 1969, 57).
2. біол. Здатність живих клітин передавати збудження, подразнення. Після ознайомлення учнів з будовою нервової клітини вчитель переходить до демонстрування на нервово-м’язовому препараті основних властивостей нервів — збудливості і провідності (Метод. викл. анат.., 1955, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 134.