ПРОГЛАГО́ЛИТИ, лю, лиш і ПРОГЛАГО́ЛАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех., заст. Сказати, промовити. Так проглаголивши, замовк старий, похилив голову, загадавсь. І всі задумались од його речі (П. Куліш, Вибр., 1969, 196); Аж нараз проглаголав Маледикт усім на диво, — Що проглаголав, те ми Все розкажемо правдиво (Фр., X, 1954, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 150.