ПРОГОЛО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проголоси́ти2. Проголошені В. І. Леніним принципи мирного співіснування держав з різним соціальним ладом, які є основою зовнішньої політики Радянського Союзу, знайшли широке визнання, як шлях збереження миру і відвернення нової світової війни (Резол. XXII з.., 1961, 9); Проголошений партією моральний кодекс будівника комунізму втілює в собі світлі риси нової людини комуністичного суспільства, розкриває багатогранність і велич її духовної краси (Мист., 5, 1961, 2); Однією з найяскравіших сторінок Великого Жовтня — є II Всеросійський з’їзд Рад, на якому була проголошена перша в світі держава робітників і селян (Вісник АН, 12, 1970, 51); Сучасні польські літературознавці розуміють усю важливість слів, проголошених.. на відкритті пам’ятника поетові [А. Міцкевичу] у Варшаві 28 січня 1950 р. (Рильський, X, 1962, 45); // проголо́шено, безос. присудк. сл. Під впливом Великого Жовтня влітку 1920 року в ряді повітів Східної Галичини було проголошено Радянську владу (Ком. Укр., 7, 1969, 72); За спинами чоловіків знову сперечалися жінки. Особливо одна.. страшенно обурювалась, що Річинського по смерті проголошено банкротом (Вільде, Сестри.., 1958, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 154.