ПРОГОРЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і неперех., розм.
1. Док. до горла́ти. Зомлів якийсь мужчина-франт, Успівши, правда, прогорлати: — Це комінформівський десант!.. (Воскр., З перцем!, 1957, 242).
2. Горлати якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 156.