ПРОГРИЗА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОГРИ́ЗТИСЯ, зу́ся, зе́шся; мин. ч. прогри́зся, гри́злася, лося; док.
1. розм. Проникати крізь що-небудь, утворюючи зубами діру, отвір і т. ін., проточуватися крізь що-небудь. Той змій як прогризся крізь той ліс і знов летить за ними (Сл. Гр.).
2. тільки недок. Пас. до прогриза́ти 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 160.