ПРОГРИ́ЗЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прогри́зти 1. Двері рипнули на іржавих завісах, яскравий жмут сонячного проміння вдерся до комірчини, і вкрай спантеличений пацюк кинувся у прогризену в підлозі дірку (Донч., II, 1956, 10); // у знач. прикм. Нижні щелепи білок складаються з двох половинок, які з’єднані м’язами. Коли вони розслаблені, різці зближуються, а коли напружені — роз’єднуються. Встромивши стиснуті зуби в прогризену дірочку, звірок скорочує щелепні м’язи, а різці при цьому розходяться й розколюють горіх (Знання.., 1, 1973, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 160.