ПРОГУ́ЛЬКА, и, ж., заст. Прогулянка. Найприкріше й найглибше вражає мене те, що вона до всіх своїх прогульок.. витягає й мого нареченого (Коб., II, 1956, 295); Після промов була.. прогулька на замок (Драг., II, 1970, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 164.