Слово "прогульник" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПРОГУ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто не з’являється на роботу, пропускає навчання і т. ін. без поважної причини, робить прогули. Не можна сказати, що він пас задніх або ходив у прогульниках, — все, що йому належало, він виконував (Ю. Янов., Мир, 1956, 84); — Сумлінні трударі не хочуть терпіти в своєму середовищі прогульників, нехлюїв, які плямують честь трудового колективу (Рад. Укр., 4.I 1967, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 164.