ПРОГІ́РКЛО. Присл. до прогі́рклий 2. Лугова м’ята, що спочатку пахла ніжно, кликала з пам’яті милі картини пастушого життя, тхнула п’яно й прогіркло (Мушк., День.., 1967, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 150.