ПРОДЕ́РЖАТИ, жу, жиш, док., перех. Держати (у 1, 4, 5, 10 знач.) якийсь час. Дарочка продержала його [Гордія] цілу ніч на вітрі та морозі… (Л. Янов., І, 1959, 130); // безос. Продержало з тиждень морозом, — земля заклякла, як кістка (Мирний, III, 1954, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 167.