ПРОДМУ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОДМУ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Дмухаючи, прочищати, очищати що-небудь. — Продуй перше, ніж маєш сісти! — вимагала від Івана Палагна. Але він знав і без неї. Старанно продмухував місце на лаві.. і засідав до вечері… (Коцюб., II, 1955, 336); // Дмухаючи, робити на чомусь отвір, вічко і т. ін. Синявін продмухав вічко на спітнілому вікні вагона, милувався свіжиною ферганської зими (Ле, Міжгір’я, 1953, 407).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 170.