ПРОДО́ВЖНИЙ, а, е, розм.
1. Те саме, що поздо́вжній. Від паркана впоперек двору тягнеться великий будинок з продовжним ганком, кутом до нього з правого боку прибудовано стодолу (Скл., Карпати, II, 1954, 127); В лісі затихало чахкання продовжних пил, передсмертний гупіт зваленого дерева і шипіння стругів (Стельмах, І, 1962, 399).
2. Тривалий, довгочасний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 171.