ПРОЖЕКТЕ́Р, а, ч.
1. ірон. Той, хто захоплюється прожектами (у 1 знач.). Невже Каргат — тільки прожектер, ловець душевної слави? (Шовк., Інженери, 1935, 37); — Я згадав спритних борзописців з «Еко де Парі». Торік вони писали, що я [Бальзак] прожектер і шахрай, це після книги «Злигодні подружнього життя» (Рибак, Помилка.., 1956, 74).
2. заст. Той, хто складає проект (у 1 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 178.