ПРОЖИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОЖИ́ТИСЯ, живу́ся, живе́шся, док., розм.
1. тільки док., безос. Жити (у 1 знач.) якийсь час. Що на світі прожилось, так як во сні іздалось [здалося] (Номис, 1864, № 8127); Не багато, як то кажуть, прожилося, та багато пережилося. Захирів він, підірвався… (Хотк., І, 1966, 128).
2. тільки недок., безос. Те саме, що прожива́ти 4. Ой як тобі, сестро, та проживається? (Сл. Гр.).
3. тільки док. Витратившись, залишитися без засобів існування. Прожилися козаки — ні хліба, ні табаки (Укр.. присл.., 1963, 209); Хома з Паньком Живуть, було, панками. На старість прожились: обидва з торбинками Співали Лазаря — і вмерли під тинком (Бор., Тв., 1957, 143).
4. тільки недок. Пас. до прожива́ти 4. При війську п’ятниця чи неділя — все одно, там кожен день однаково проживається (Кобр., Вибр., 1954, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 180.