ПРОЗГУЧА́ТИ, чи́ть, док., діал. Прозвучати (у 1 знач.). — Остапе-е!.. Остапе-е!.. Голос її прозгучав глухо, стіна ворожого очерету не пустила його далеко (Коцюб., І, 1955, 362).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 182.