ПРОЗЕ́КТОР, а, ч.
1. Лікар-патологоанатом, що здійснює розтин трупів. Після закінчення медичної школи у Єлисаветграді Є. Й. Мухін залишився в ній прозектором, а потім — викладачем анатомії (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 18).
2. Лікар, що очолює прозектуру (у 1 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 182.