ПРОЗОРІ́ШАТИ, ає, недок. Ставати, робитися прозорішим. Темрява навколо прозорішає і відступає (Коз., Сальвія, 1959, 90); Прозорішає з кожним днем височінь неба, і ночі стають холоднішими (Грим., Кавалер.., 1955, 146); Дим, що вився з димаря, все прозорішав і нарешті щез зовсім (Автом., Так народж. зорі, 1960, 215); В уяві прозорішають перспективи третьої частини «Fata morgana» (Сміл., Сад, 1952, 302).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 186.