ПРОКА́ТНИК, а, ч., спец. Той, хто виготовляє щось прокатуванням (див. прока́тування2); фахівець з прокатування. Батько Танин працює прокатником на заводі (Гончар, Людина.., 1960, 56); Чуєш, прокатнику, як підбирається до тебе запитання: чи готовий ти будеш прийняти таку масу металу, щоб перетворити його на прокат (Рад. Укр., 15.VI 1959, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 195.