ПРОКАЧА́ТИСЯ1 див. прока́чуватися.
ПРОКАЧА́ТИСЯ2, а́юся, а́єшся, док. Качатися якийсь час. — Всю ніч я прокачався безсонний на постелі (Фр., IV, 1950, 393); // розм. Пролежати, хворіючи якийсь час. [Яків:] За грубіянство мене зразу вихворостили так, що з місяць прокачався… (Кроп., III, 1959, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 196.