ПРОКИ́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до проки́снути. Стара пивна не набагато змінилася з того часу, як Завадка перестав тут бувати. В приміщенні, як і колись, пахло сумішшю прогорілого жиру і прокислого пива (Вільде, Сестри.., 1958, 125); Висипає [сторож] у ваганки загуслий куліш і ставить його біля хлібини, далі розкладає осикові прокислі ложки (Стельмах, І, 1962, 258); Мустафа пожадливо ковтнув прокисле повітря покою (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 328).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 199.