ПРОКЛАМА́ЦІЯ, ї, ж. Друкований або рукописний агітаційний листок злободенного політичного змісту; листівка. Я давно і жагуче хотів бачити заборонені книжки, а тим більше прокламації (Вас., Вибр., 1950, 36); Яків, хвилюючись, розбираючи слово за словом, притишено читав більшовицьку прокламацію (Шиян, Гроза.., 1956, 41); Петербурзький кореспондент «Таймса» повідомляв про прокламації в Петербурзі, що закликають до боротьби.. (Ленін, 11, 1970, 298); Важливим засобом революційного впливу більшовицької партії на маси були революційні прокламації, які друкувалися і поширювалися підпільними партійними організаціями (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 200.