ПРОКЛЮ́НУТИСЯ, неться, док. Однокр. до прокльо́вуватися. Прослався світло-жовтий пухнастий килим. Це — курчата, що лише вчора проклюнулися з яєць (Рад. Укр., 27.II 1964, 2); Дивувалась зима. Як посміли над сніг Проклюнутись квітки Запахущі, дрібні? (Фр., X, 1954, 9); На кущах вже проклюнулась зелень (Бичко, Вогнище, 1959, 79); Он тіль-тіль проклюнувся грибочок, у нього ще й ніжки нема, а шапочка навіть не встигла почервоніти (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 147); Вона визирнула з-за бука, намагаючись і далі грати пустотливе дівчисько, а в самої.. вже проклюнулася стурбованість (Загреб., Шепіт, 1966, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 201.