ПРОКО́П, у, ч.
1. Дія за знач. прокопа́ти, проко́пувати.
2. Прокопаний отвір, заглиблення, прохід і т. ін. Краплі крові.. на камені, в темнім прокопі виглядали, мов чорні голови залізних гвоздів (Фр., V, 1951, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 206.