ПРОЛА́М, у, ч.
1. Дія за знач. пролама́ти, прола́мувати. Пролам стіни.
2. Те саме, що проло́м 2. З задньої стінки будки Єрмилов витягає широку дошку. Вони лізуть в пролам стінки (Грим., Кавалер.., 1955, 199); Крізь борт струменить вода. Моряк на передній лаві кидається затикати пролам чи простріл (Мушк., Серце.., 1962, 234).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 213.