ПРОЛИВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. пролива́ти. [Ізоген:] Наш ворог тямить, чим держиться церква, — і вже не важить на овець, лиш цілить у пастирів, щоб розточить отару.. Ти знаєш — проти сього не поможе ні проливання крові на арені, ні проповіді грім (Л. Укр., III, 1952, 297).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 215.