ПРОЛИВА́ТИСЯ, а́ється, недок., ПРОЛИ́ТИСЯ, ллє́ться і рідко ПРОЛЛЯ́ТИСЯ, я́ється, док.
1. Розпліскуватися, розливатися, розхлюпуватися. Очі її блищали недобрим вогнем, проте вона стримала себе, опустила брови, примружила очі. — Вино проливається на щастя… (Скл., Святослав, 1959, 32); Ой пливе човен води повен, коли б не пролився (Чуб., V, 1874, 293); Заскиглив журавель, пролилася вода на землю, і обізвався молодий радісний голос: — Спасибі Мар’яні, що таку славну криницю викопала (Стельмах, II, 1962, 294).
◊ Пролива́ється (пролила́ся, пролля́лася) кров — про кровопролиття (у війні, збройній сутичці і т. ін.). — Не дійде до того, щоб проливалася кров… Ах, боже!.. певно не дійде (Коцюб., II, 1955, 169); — Я хоч і не пророк, але скажу, що крові проллється чимало, але німця не буде на нашій землі, бо ще не було такого, щоб хтось переміг наш народ (Тют., Вир, 1964, 292); Генерал Ватутін не дожив до дня повного визволення України. На полі бою пролилась його гаряча кров (Ю. Янов., II, 1954, 241); Звелів тоді забрать Усіх поранених шляхетний Підкоморій, І крові, що її проллялось ціле море, Не проливати більш (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 282); Сльо́зи пролили́ся чиї — хто-небудь заплакав. Я в хаті мучився колись, Мої там сльози пролились, Найперші сльози (Шевч., II, 1963, 252); Мати тут, молодого, колись Василя Чумака проводжала, її сльози рясні пролились — за улюбленим сином ридала (Гонч., Вибр., 1959, 48).
2. Випадати, проходити (про дощ, зливу і т. ін.). Над горами відгриміли грози, пролилися дощі, прокотилися тумани (Чорн., Визволення, 1949, 134); Гриміли громи І дощ пролився, як з відра… (Павл., Бистрина, 1959, 115); // чим. Утворювати опади (про хмари). Почав жовтіти сад. Частіше снувалися хмари, проливаючись дрібними дощами (Шиян, Баланда, 1957, 249); * Образно. І травень дощами проллється над краєм, Всю землю вкриваючи рястом і маєм (Перв., II, 1958, 135); Пішов дощ — густий, холодний, наче небо не витримало важких хмар, що весь день висіли над бородінським полем, і пролилося дрібними сльозами (Кочура, Зол. грамота, 1960, 301); // Скочуватися вниз (про сльози). Єдина сльоза, що пролилась з її [Олі] очей, здається, наскрізь пропікає йому пальці (Стельмах, II, 1962, 154).
3. перен. Поширюватися (про світло і т. ін.). Туман раптом знявся вгору, і перший яскраво-білий промінь сонця пролився з-за горизонту (Собко, Біле полум’я, 1952, 81); Була ріка — ну, звісно, як ріка. Текла собі між долами й горбами, Прийшов поет — і синь її легка, Мов чари голубі, проллялась між рядками (Забашта, Пісня.., 1961, 24); // Чутися, лунати (про звуки, голоси і т. ін.). Коли страшне ридання через вінця пролилося, пролунав над матерями голос дужий і знайомий (Гур., Друзі.., 1959, 15); Білий іній голів… Анни Зегерс схвильована мова… Арагона й Неруди, і Гільєна розмірена річ… Руська мова луна, українська проллялась шовкова… (Забашта, Вибр., 1958, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 215.