ПРО́ЛОГ, а, ч., літ., іст. Так звані житія святих, подані відповідно до днів їх поминання. Наявність творів південнослов’янської житійної літератури в рукописних прологах, четьях-мінеях,.. псалтирях, місяцесловах.. сприяла їх поширенню та популяризації (Рад. літ-во, 11, 1971, 40).
ПРОЛО́Г, а, ч. Вступна частина літературного або музичного твору. Дії [п’єс XVIII ст.] передує звичайно пролог, що в загальних рисах дає виклад змісту п’єси і закінчується звертанням до глядачів з проханням бути уважними і вибачливими (Від давнини.., І, 1960, 168); Як більшість симфоній Б. Лятошинського, П’ята також починається розгорненим вступом-прологом (Мист., 3, 1969, 28); // Вступне слово актора, вступна арія співака перед початком вистави або сцена, що передує основній дії. В Польщі творцями і популяризаторами шкільної драми були від кінця XVI віку єзуїти. Правда, вони переважно викидали інтермедію, а натомість в прологах і епілогах підпускали кадило тим панам.., котрих запрошували на ті вистави (Фр., XVI, 1955, 216); Пролог — читання газет — чудовий [у виставі «Єгор Буличов та інші»]. Його можна вважати заслугою театру, як прийом співробітництва актора з автором… (Про мист. театру, 1954, 194); // перен. Початок чого-небудь, вступ до чогось. Революція 1905-1907 років похитнула підвалини царського самодержавства, вона стала прологом революційних битв робітничого класу та селянства в 1917 році (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 6); Перед видимою смертю чоловік оглядає світ. Він для чоловіка остільки новий, незнайомий, що минуле життя здається лише прологом, увертюрою до чогось більшого майбутнього (Ю. Янов., І, 1958, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 219.